СПАСІННЯ ПОТОПАЮЧОГО – СПРАВА РУК САМОГО ПОТОПАЮЧОГО (21.06.2019)

завантаження

Ну все, дістало…. Дальше терпіти той розвинутий чиновничий капіталізм в органах влади не в силах. У всіх точках влади: чи то в державних органах, чи в органах місцевого самоврядування – куди не тикнися – всюди зарозумілість чиновників, всюди корупція, всюди «дай» (в деяких кабінетах приховане вимагання, а в деяких вже навіть неприховане).

Займаючись, останніх кілька років маленьким підприємництвом я зрозумів одну істину: спасіння потопаючого – справа рук самого потопаючого. Бо в наш, післягіднореволюційний час суцільного свавілля чиновництва допомогу можна отримати тільки від самого себе. В захисті не допомагає ні прокуратура, ні правоохоронні органи, ні суд. Залишається звернутися хіба в лівоохоронні органи, але, вибачте, – це не моє. Хоча деякі підприємці вимушені так робити, бо ці «лівоохоронні структури» мають таку «базу» на тих чиновників, що ті правоохоронні органи залюбки ту «базу» у них би відкупили. Але відкупили б її не для боротьби зі свинством, а самим то свинство множити для користі самих себе, любимих. В мене була можливість збоку споглядати за діями деяких структур по виявленню хабарництва. Але, я так зрозумів, що вони діяли з якоюсь іншою метою, ніж покарати хабарників.

Деякі підприємці жартують – давай Яника назад. Бо при ньому брали, але в міру. Хоча і виглядало це все негідно. А тепер беруть в кілька разів більше – але з почуттям гідно виконаного обов’язку. Тепер я розумію, що таке революція гідності.

Зрозумівши всю суть цієї революції, та неможливість боротися з нею «по-людськи»,  я також вирішив приєднатися до цієї суті, але з іншого боку – вирішив висвітлювати «гідне» життя наших чиновників. Одразу повідомляю: мене не цікавить міський голова Юрій Гамар і його політико-господарські рухи (нехай він цікавить осіб, яким цікаве його крісло та осіб, які наглядають за законністю). Мене не цікавлять чиновники, які добросовісно виконують свою роботу (на диво є й такі, і я навіть з деякими з них знайомий).  Мене цікавить робота міських клєрків та робота інших державних службовців, які надаючи нам чиновничі послуги, в своїй діяльності переходять межу дозволеного.

Я не буду нікого грати, не буду нікому співати, але буду себе захищати – захищати в оригінальний спосіб. Буду заходити в чиновничі пенати як простий житель міста Самбора, як простий громадянин України, і буду вимагати їхні послуги з подальшим описом дій тих чиновників (якщо ці дії були хамськими або протизаконними). Здогадуюсь, що деякі мудрагелики зараз подумки злорадіють: – А в писок послугу не хочеш отримати?  Хочу, і то з задоволенням, бо описати ту послугу може тільки той, хто був беспосереднім учасником цього дійства. А ще хочу, щоб мене, за «наїзди» на чиновника в його кабінеті забрали в кайданках і посадили в «каталажку». Ото були б листи-репортажі «До друзів на волю» (нехай вибачить мене Василь Стус за легенький плагіат)…

Я не перший в своєму бажанні застосовувати такі методи при обсервуванні яких небудь подій.  Є ж в Україні жіночка, яка гласно перевіряє якість закладів сфери обслуговування. А чому б і в Самборі не спробувати перевіряти якість, але вже надання послуг міськими чиновниками (і державними і в органах місцевого самоврядування). Пора і в нашому княжому місті щось заФреймутити. Бо якщо тих пальцевіяльних та сонцесяйних слуг народу не зупинити, то самі перетворимося в слуг, але вже тих чиновників. Пора висвітлювати їх хамовито-вимагальні дії. Бо чиновники, як таргани – бояться світла.

Я довго вагався, чи поновлювати роботу свого блогу «Самбір плюс інфо» і чи мені то треба… Задіяний в невеличкому бізнесі, колектив підібрався прекрасний…. Але вирішив – ТРЕБА!. Треба ж коли-небудь починати наводити порядок і в державі і в місті і на кожному робочому місці. Бо якщо кожен з нас перестане терпіти беззаконня, хамство, свинство і інші «чудові забаганки» владних мужів – глядиш, і не треба буде реформувати всі ті органи, які призначені до наведення порядку в нашій країні. І тоді таке реформування перетвориться в десятикратне скорочення недолугуватих захисників наших прав та збільшення робочої сили в сільському господарстві, в промисловості чи в приватному бізнесі.

Ну що, ж почнемо… А з кого? А хто перший нарветься….

Напишіть відгук