Прошу вийти…. (8.03.2020 Автор допису: Богдан Мельничук)

Кор

Цей вираз, який я почув з вуст молодого, недавно призначеного районного чиновника на свою адресу для мене, всього-на-всього, початок і кінець цієї статті, а для когось може бути альфа і омега його спокійної “державотворчої” діяльності. Бо люди, які говорять, що мені потрібно вийти з їхньої зони комфорту, нехай зрозуміють, що після цього вони не матимуть навіть найменшого шансу наблизитися до моєї зони.

Мова піде про людину, яка впродовж останніх чотирьох років в якості журналіста боролася з негативними явищами в органах влади міста Самбора. Видно, боролася, бо треба було боротися, бо треба було чимось зайнятися. А може комусь треба було, щоб він боровся.. І ось, коли випадок виніс нашого героя на високий щабель районної влади….

Місце сидіння визначає рівень мислення. А в даному випадку цей вислів не спрацював – видно якась клініка: місце сидіння поміняв, а рівень мислення залишився в районі місця сидіння. Я спеціально, щоб не повторятися, відсилаю того високопоставленого чиновника Самбірської РДА до моєї статті, яка була писана більше двох років тому назад. Особи, часи і місця різні, а суть, на жаль, та ж сама.

Саму суть, м’яко кажучи, цього непорозуміння між нами я опишу в наступній публікації – як тільки отримаю достовірні та перевірені дані про корупцію та хабарництво в Самбірській районній державній адміністрації (попробую дати собі волю, бо скучив за боротьбою з чиновництвом), а тут я тільки оголошу про несприйняття мною стилю поведінки колишнього журналіста, який вступив на стезю чиновника-державотворця. Вступив і майже відразу “вступив”… Бо керування районом – це не керування екскаватором поперек вулиці Шевченка в Самборі, а повсякденна творчо-виробнича робота з виключеними нервами і включеними мізками, однак не навпаки. І щоб стати державотворцем шляхетного штибу – явно недостатньо бути простим писакою, але ще треба бути й читакою. Мабуть під час перебування на посаді писаки він багато писав, але мало читав, особливо Великих і мудрих книжок. Бо, як сказано в Біблії: (моє довільне трактування для чиновників, які не на своєму місці) – вийшовши з пороху, поїси трішечки дармового хліба, в порох і повернешся, але, бажано, без тягару гріхів.

Ясніше: головне – не як сісти в посадне крісло, а як з нього, з гордо піднятою головою піти. І, можливо так станеться, що цей чиновник, набравшись тих таки гріхів почує зі слів вищестоящого керівника вираз з натяком на натуральний порох: “Прошу вийти……”

P.S. Всяким доброзичливцям чи захисникам цноти високопоставленого районного чиновника прохання не втручатися в це, так би мовити непорозуміння. Я ж не тільки не втручався в вашу бурхливу діяльність, коли ви пердолили* міського високопоставленого чиновника, але навіть вам в цьому, за вашим проханням частково допомагав (на свою голову). Пора вже і Андрія Богдановича за його “активну” діяльність по викоріненню корупції в СРДА записати до “клюбу спєрдольоних”…

* галицький вислів “пердолити” має значення не тільки таке, як дехто собі подумав, але і значення – гримати на когось.

Напишіть відгук