В Галичині на Свята завжди свято (24.12.2016 Автор допису: Богдан Мельничук)

Свято

І колись і теперка ми були і є майже голодні в будень-день. Але на весілля і на свята…. Чи зміг хтось колись купити вільно в склепі майонез чи горошок? Тим не менше, салат олів`є на весіллі пролітав через нас всі три дні (я був в цьоцьової сусідки на весілю, то там коло копиці з сіном тимчасово поставили аж два виходки) – хто не доїв – той ходив на поправини. В магазинах ніц не було, а на святах і весіллях… Зараз в магазинах всьо є, але «чим я гірша від Ганьки – сама всьо зроб`ю». Їжа в нас, то як культ – не буду їсти місяць, аби ми в хаті на свята всьо було. Я думав що то тільки в Самборі, та нє – моя цьоця – то класичний приклад економії доходів і транжиру видатків на наших теренах. З видатками галичан на їжу можуть зрівнятись хіба шо видатки на євроремонти. А айфони та меблі ніщо, порівняно з палітрою голубців, холодців, шинок і салатів на галицькі свята.

Цілий тиждень до Різдва, під акомпанемент реклами Фесталу по телевізору, молоді і старі галичанки готуються до прийому гостей. Обсмалені свині лежать копитами до неба. Галицька свиня як Лєґо, миттєво розлітається на шинки, бочки, ковбаси, кров’янки, шпікачки, відбивні, сальцесони, шкварки, тушені мозги, заливні язики, холодці, рулети з вух, смажені нирки і серця, тушену печінку, запечені ребра та ще з добрий десяток страв, немислимих для решти світу. А смалець з чорним хлібом і часником… І ота жіноча мозговарка триває цілий тиждень до Різдва, а в передостанній день передається хлопові. Постав ялинку, витріпай хідники, закрути жарівку, перекрути кран, забий гвіздь, нагостри ножики, зроби порядок в спіжарці, винеси сміття… Вона си варить ті свинячі мозги, а в хлопа вже свої мозги від тої роботи киплять. Ну не йопересете? І тепер вже ота спільна мозгойопка триває цілих два дні. Хлоп пукає молотком об двері, а жінка береться за пляцки.

Як біблії, розгортаються засмальцовані книжки з рецептами, дрібно списані ручками усіх кольорів, демонструючи численні рецепти пляцків, запіканок, медівників, штрудлів, тортів, наполєонів та вишиванок, перекладанців і рулетів, грибочків, кукурудзок, горішків і сухарів.

Дверцята холодильників вже підперті кріслами, стримуючи навалу традиційних продуктів, куплених “на свята”: кілька банок майонезу, варена ковбаса, три слоїчки зеленого горошку, 6 пачок масла, сир голандський, сир неголандський, сільодка, козацька гірчиця, кетчуп лагідний, магазинне сало без диму (може прийде Петро Петрович – а він диму не любит). А в самому дальньому кінці на дні морозилки – пєльмєні – відкладені на п`ятий день свят.

В передостанній день до Різдва вариться капуста на голубці, ноги на холодець, треться хрін на цвітлі, і мак на кутю. Кип`ять гриби. Та де би мій вуйцьо був кормлений грибною юшкою з білих грибів десь на перше травня чи на международний женскій день. А на Різдво – білогрибна юшка, квасний борщик з грибними вушками, капусняк – і то в один вечір, і то тілько на перве. А на вторе – вареники з бульби, вареники з капусти, вареники з грибами, голубці – і то все під грибним сосом. Звар`ювати від того всього – не звар’юєш. Але скрут кішок дістати можна.

Горівка давно вигнана і закрита в шафі, “бо та сволота і мерлому би з вуха випив”, куплене в магазині вино “сего року дороге купила, по 70 гривнів”.

Випечені кілька бляшок хліба, двері в новій кімнаті, там, де все зимно, вже відкриваються сантиметрів на 30, так щоб тільки пройти боком акуратно і ще докласти харчів.

Десять тарілок холодцю на підлозі, мидниця шинок, випічка, стигне кисіль. З-поміж Евересту вишитих подушок на те все з образів дивиться Матірбожа. І не дай бог шось з того зачепити чи вкусити – “най, бо то на свята!”. Виміняні дрібні гроші по 1, 5 і по 10 гривень колядникам. Гривня – на всяких, 5 – на сусідськах, бо «наші» теж до сусідів підуть, і 10 «своїм».

Ну, ніби згрубша до свят готові. Решту сі докупит пізніше, зразу після свят….

P.S. А взагалі, як розпізнати коли в галичан свято, а коли ні. Свято тоді, коли в хаті є своя шинка, а немає купчого хліба.

Напишіть відгук