Бездіяльність влади – також діяльність. Тільки кому з того користь? (13.05.2017)

Безпорядок

4 травня закінчила свою роботу 24 багатостраждальна позачергова сесія самбірської міської ради. Закінчилася, ну і славненько. А ось чи буде в подальшому така добренька робота нашої місцевої влади? Дивлячись на події, які розгорталися на тій сесії та закулісний «движняк» після неї, – дуже в тому сумніваюся. Та і чому багатостраждальна? Бо, відповідно до нормальної логіки, позачергова сесія ради повинна проводитися для вирішення якихось термінових питань, і максимум за один день.  А «термінові» питання цієї позачергової сесії розглядалися аж 38 днів. Ну, так закерував міський голова, а депутати прийняли його гру – хотіли подивитися, що з того вийде. Вийшов  владний пінг-понг.

Але це вже в минулому. А на часі виконання рішення цієї сесії, а саме: «Про затвердження Порядку проведення громадських обговорень з питань добровільного об’єднання територіальних громад». Міські депутати виконали свій обов’язок: відповідно до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» затвердили цей Порядок. Мало того, відповідно до статті 5 цього Закону виступили ініціаторами цієї процедури об’єднання. 20 депутатів поставили свої підписи під Зверненням до міського голови розпочати цю процедуру та й зареєстрували це Звернення в відповідних кабінетах ратуші. І що? А нічого – і у прямому і переносному значенні. Не тільки не розпочаті якісь дії міським головою, а навіть на офіційному сайті не те, що немає згадки про якесь об’єднання, а навіть немає рішень, прийнятих на попередній сесії. А тридцятиденний годинник тікає… Чи тіка’є? З того приводу пожартував один з депутатів: питання приєднання Стрілкович до Самбора на даний час не актуальне. Актуальне питання від’єднання діючого міського голови від Самбора.

Ну-ну, панове депутати, пожартуйте собі…  Доваліть місцеву виконавчу владу до кінця і отримаєте всесвітній хаос міського масштабу. Хоча, куди вже гірше. Міський голова практично бездіяльний (на ту тему можна писати і писати, але набридло – не доходить до нікого). Секретар ради вже близько року відсутній. Хоча місцеві депутати зробили все можливе і неможливе, щоб відповідно до Закону та Регламенту Самбірської міської ради міський голова мав можливість призначити собі того  депутатського заступника. Щось пан голова мудрують… Тому, дякуючи «відмінній» кадровій роботі міського голови, ми маємо початки того хаосу. Керівник юридичного відділу сам не знає хто він зараз є, і взагалі, що має робити. «Печаткове» непорозуміння між міським головою та його першим заступником доводить, що довіра один до одного в цьому керівному тераріумі відсутня. При великій сназі до роботи поновлений на посаді заступник міського голови з гуманітарних питань також практично без роботи (навіть на загальні наради її не допускають), бо між міським головою та цим заступником такий конфлікт, що в порівнянні з ними змія та мангуст – вірні друзі. Керує справами міськвиконкому бозна хто – посада також вакантна. Та й чи робляться якісь справи в управі? Чиновники в ратуші втратили всякий інтерес до роботи: щось там роблять, перекладають папірчики, надають якісь відповіді громадянам. Але тільки і думають, щоб догодити не городянам, а міському голові. Бо лозунг Юрія Петровича: «Спочатку звільню всіх, а потім піду сам» негласно висить в кожному кабінеті ратуші. Так що, чи сидить Юрій Гамар на тому керівному кріслі, чи його там немає – самбірчанам з того на виході, що в одному випадку нуль, що в іншому. Я тільки не розумію, як такий стан речей ще самбірчани не розуміють. Чи вже прозрівають?

Хотілося почати писати про об’єднання громад, яка буде користь від того об’єднання цим громадам. Але в тому владному бардаку не має сенсу навіть порушувати це питання на шпальтах газети. І, що цікаво, наші сусіди подивляться на нашу мишину возню у владі, подумають собі: та ну їх… там самі вар’яти, і що, ставати такими самими в їх громаді? Ще й передумають… Тому треба спочатку навести лад у себе вдома, а потім пропонувати «шлюб» своїм сусідам. Часу залишилось обмаль.  Отак і живемо. А якщо не буде зрушень, то так і далі будемо жити: смиренно та блаженно, за загальноукраїнським принципом: моя хата скраю, я всьо в носі маю…. Хоча, вже відчувається в травневому повітрі запах грози. Гроза то добре, все зацвіте, але щоб без граду…

Макар БЕРЕГІВСЬКИЙ

“Самбірська газета”

Напишіть відгук